Сніг - це аксіома. Так само, як і снігова баба, яку вони звали Бляха. Вона несла на собі усі відтінки білого - від яскравого сніжного білого до блідо-сірого. Жінка ладнала з нею, намагаючись зрозуміти її мову, якою вона спілкувалася. Чоловік же стояв оподалі, почуття незручності віддавалося його постоєнню. Бляха була символом причарованості, ніжності та вроди. Жінка відчувала, як її розум сповиває сонний вогник, коли вона спостерігала за Бляхою. У той час, як чоловік, зливавшись з мрією, відчував, як його серце починає битися в ритмі її краси. Сон з Бляхою для жінки викликав внутрішній спокій та злагоду, а для чоловіка - магнетичну притягальність та бажання знайти спільну мову з непізнаною душею Бляхи.
